У висновках викладено головні положення, обґрунтування і визначення яких є результатом проведеного дослідження, а також сформульовано пропозиції щодо удосконалення адміністративно-процесуального законодавства про відповідальність юридичних осіб. Проведене в дисертації комплексне дослідження проблем адміністративної відповідальності юридичних осіб дозволило сформулювати такі узагальнені положення: поява інституту адміністративної відповідальності юридичних осіб в адміністративному праві зумовлена розвитком підприємництва на основі різних форм власності, становлення товарно-грошових відносин в економіці, роздержавлення майна, перехід від адміністративно-командних методів управління економікою до ринкових; норми чинного законодавства, якими регламентується адміністративна відповідальність юридичних осіб, неповно і суперечливо регулюють суспільні відносини даного типу, вони поки ще не складають єдиної цілісної системи, що дозволяє стверджувати про існування в Україні сукупності нормативно-правових актів, якими встановлена адміністративна відповідальність підприємств, установ, організацій та інших колективних суб’єктів; обґрунтована доцільність здійснення кодифікації існуючої сукупності нормативних актів, встановивши завдання та принципи провадження у справах про адміністративні правопорушення юридичних осіб, закріпивши правовий статус його учасників, загальний порядок розгляду справ та прийняття по ним рішень, їх оскарження та виконання; запропоновано один із ефективних способів такої кодифікації в сьогоднішніх умовах – прийняття “Основ законодавства України про адміністративну відповідальність юридичних осіб”, проект яких розроблено автором. Обґрунтовані переваги такого способу систематизації як центру системи чинного законодавства щодо відповідальності юридичних осіб і як підготовчого етапу для подальшої, найбільш ефективної, всеохоплюючої кодифікації; доведено необхідність припинення існуючої практики встановлення адміністративної відповідальності юридичних осіб підзаконними нормативно-правовими актами, що суперечить п.22 ч.1 ст.92 Конституції України, згідно з яким діяння, що є адміністративними правопорушеннями, та відповідальність за них встановлюється виключно законами України; сформульовано поняття провадження у справах про адміністративні правопорушення юридичних осіб, під яким слід розуміти комплекс взаємопов’язаних та взаємообумовлених процесуальних дій, які здійснюються спеціально уповноваженими органами та посадовими особами, спрямованих на своєчасне, повне і об’єктивне з’ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, зміцнення законності; провадження у справах про адміністративні правопорушення юридичних осіб повинно здійснюватись на підставі єдиних принципів, визначених в законі. На думку автора, принципами провадження у справах про адміністративні правопорушення юридичних осіб мають бути ті вихідні положення та організаційно-правові засади, які ґрунтуються на нормах Конституції і закріплені безпосередньо у законодавстві про адміністративні проступки у вигляді норм права, що визначають зміст і форму усього провадження, захищаючи при цьому права юридичних осіб, інтереси держави. Разом з тим, недостатньо тільки закріпити ці принципи, весь зміст процесуальної діяльності уповноважених державних органів та посадових осіб повинен відповідати їх положенням; запропонована система принципів такого провадження, до якої віднесено: законність, принцип об’єктивної (матеріальної істини), принцип справедливості, принцип рівності перед законом, принцип здійснення провадження національною мовою, принцип оперативності (швидкості) і простоти провадження, принцип публічності (офіційності) провадження, принцип відповідальності посадових осіб за належне (правильне) ведення провадження та прийнятий неправомірний акт, принципи гласності, самостійності та незалежності органів адміністративної юрисдикції та їх посадових осіб у прийнятті рішення у справі; процесуальний регламент провадження у справах про адміністративні правопорушення юридичних осіб складається із сукупності однорідних груп процесуальних дій – стадій, які відрізняються одна від одної колом учасників провадження, характером здійснюваних процесуальних дій та їх юридичними наслідками і разом з тим є відносно самостійними. Запропоновано чотири стадії провадження у справах про адміністративні правопорушення юридичних осіб: порушення справи та попереднє адміністративне розслідування; розгляд справи по суті та винесення по ній постанови; перегляд справи у зв’язку з оскарженням або опротестуванням постанови по справі; виконання постанови по справі; дістало подальшого розвитку питання про фактичні підстави для порушення провадження у справах про адміністративні правопорушення юридичних осіб, під якими слід розуміти протиправне, суспільно шкідливе діяння, що посягає на державний, громадський порядок, власність, права і свободи фізичних та юридичних осіб, на встановлений законом порядок управління і за яке законодавством передбачено адміністративну відповідальність; обґрунтовано необхідність нормативного закріплення переліку юрисдикційних органів, уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення юридичних осіб та накладати на них адміністративні стягнення. Як варіант, такими органами можуть бути визнані лише суди (судді); важливою гарантією дотримання прав і законних інтересів юридичних осіб під час здійснення провадження, на думку автора, мають бути закріплені в законі загальні і спеціальні строки розгляду справ; коло учасників провадження в справах про адміністративні правопорушення юридичних осіб та їх правовий статус; порядок виклику свідка, перекладача, експерта, потерпілого та їх опитування, а також наслідки їх неявки за викликом, встановлена відповідальність свідка за завідомо неправдиві свідчення; за результатами розгляду справи про адміністративні проступки юридичних осіб рішення повинно прийматись у вигляді постанови, винесеної уповноваженими на те органами (посадовими особами), яка за юридичними наслідками може бути двох видів: про накладання адміністративного стягнення та про закриття справи, визначено зміст такої постанови; стадія оскарження і опротестування повинна розглядатися як загальна гарантія дотримання законності та обґрунтованості застосування адміністративних стягнень до юридичних осіб. Тому пропонується закріпити в законі загальний порядок та строки оскарження і опротестування постанов у справах про адміністративні правопорушення юридичних осіб; порядок виконання постанови про накладення адміністративного стягнення на юридичних осіб має бути визначений на законодавчому рівні. Така постанова повинна бути обов’язковою для виконання всіма державними і громадськими органами, підприємствами, установами, організаціями всіх форм власності. Автором запропоновано нормативно закріпити підстави та порядок відстрочки виконання постанови про накладення адміністративних стягнень на юридичних осіб. | 