Анотація до роботи:

Педченко Г.П. Адаптація аграрних ВНЗ до підготовки спеціалістів сільського господарства у ринкових умовах. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.06.01. – Економіка, організація та управління підприємствами. Інститут аграрної економіки УААН. Київ, 2002.

У дисертації обґрунтовуються основні аспекти адаптації як соціально-економічної категорії, розкриті особливості сучасного адаптивного процесу, умови, принципи, критерії та методи дослідження адаптації вищих навчальних закладів до ринкових відносин, а також розглянуті різні аспекти підготовки спеціалістів сільського господарства до роботи в умовах ринку.

Крім того, у роботі запропоновані методичні підходи до дослідження рівня адаптації ВНЗ до ринкових умов, методика визначення рейтингу аграрних ВНЗ, механізм ціноутворення на послуги ВНЗ, методика і розрахунок ризику кадрового бізнесу. Виявлені основні мотиви діяльності спеціалістів, приоритетний ряд факторів, що впливають на адаптацію аграрних ВНЗ до ринку, тенденції зміни попиту на послуги аграрної освіти та його залежність від попиту на спеціалістів сільського господарства. Розрахована потреба і забезпеченість аграрної сфери у спеціалістах різних профілів на найближчу перспективу, дана оцінка привабливості для споживача різних видів послуг, окупність вкладень споживачів послуг освіти, а також надані рекомендації з реформування державних ВНЗ та критерії оцінки ефективності освітніх послуг.

1. Сутність адаптації аграрних ВНЗ полягає в здатності діяти адекватно жорсткому конкурентному середовищу ринку освітніх послуг і має на увазі пошук способів рішення визначених цілей і задач розвитку, розробку стратегії і практичних механізмів ефективного реагування на умови середовища функціонування, що змінюються. Адаптація повинна здійснюватися на основі принципів заповзятливості, мобільності, економічній самостійності і зацікавленості, конкурентноздатності, відповідальності, а також уміння вишукувати додаткові джерела фінансування.

2. Визначення рівня адаптації ВНЗ до ринкових умов може здійснюватися за допомогою комплексної порівняльної оцінки, що повинна враховувати всі найважливіші параметри адаптації. В теперішній час престижність ВНЗ визначається традиційними показниками, у тому числі рівнем матеріальної бази і кваліфікації кадрового складу, тоді як у ринкових умовах усе більш повинні домінувати такі критерії, як диверсифікованість послуг, попит на освітні послуги ВНЗ, частка позабюджетного фінансування, що свідчать про ступінь адаптивності ВНЗ.

3. Розрахунок цін на освітні послуги ВНЗ передбачає, що нижня границя формується на основі точного визначення вартості підготовки студента у відповідності зі спеціальністю, формою навчання, курсу, навчальним планом, а верхня - установлюється виходячи зі стратегії «асортиментного ціноутворення», у т.ч. «зняття вершків» - для нових і унікальних спеціальностей, «поточних цін» - для популярних спеціальностей з високим ступенем конкуренції, «цінового прориву» - для непопулярних спеціальностей, що однак мають соціальне значення.

4. Потреба аграрного сектора в керівниках і спеціалістах у середньому задоволена на 97,8 %, серед них вищу освіту мають 27,7 %. Незважаючи на це, частка випускників аграрних ВНЗ, що працевлаштувалися по закінченні ВНЗ, складає лише 68,8 %, а питома вага безробітних спеціалістів підприємств аграрного сектора складає близько 27 % від загальної чисельності безробітних у галузі. Очевидне протиріччя вакансій і числа безробітних спеціалістів може пояснюватися недостатнім рівнем їхньої підготовки, міграцією кадрів або відсутністю відповідної мотивації у спеціалістів.

5. У сучасних умовах зниження обсягів фінансування системи освіти України актуалізує проблему життєзабезпечення ВНЗ, чому сприяє їхня подальша комерціалізація і використання альтернативних джерел фінансування. Частка позабюджетних коштів в аграрних ВНЗ складає 36,4 %, а основним джерелом їхнього надходження є підготовка спеціалістів на компенсаційній основі (45,6 %). Крім того, значні такі джерела, як доходи від об'єктів соціальної сфери і суспільного харчування, інформаційно-консультаційне і науково-дослідне обслуговування, житлові послуги, оренда майна, вузькоспеціалізовані курси, спонсорські внески й інші види підприємницької діяльності ВНЗ.

6. Незважаючи на те, що в Україні існує надвиробництво кадрів по всіх основних спеціальностях аграрного профілю, безадресна підготовка спеціалістів в аграрних ВНЗ продовжується, попит на послуги вищої освіти не зменшується, більш того, кількість поступаючих щорічно росте і майже у всіх ВНЗ очікується їхнє збільшення в порівнянні з попереднім роком від 0,1 до 23,8 %. Зниження даного показника до 7,3 % прогнозується лише в чотирьох ВНЗ. Прогнозоване загальне збільшення попиту на освітні послуги аграрних ВНЗ України складе 5,5 %. Держава, яка не в змозі фінансувати діяльність всіх аграрних ВНЗ, скорочує контингент студентів, вводячи обмеження на їхній прийом на платній основі. Доцільно обмежити бюджетне асигнування, зосередивши його лише на ведучих шести аграрних ВНЗ, прискоривши реформування інших. Разом з тим, необхідно ввести тендер на підготовку спеціалістів з вищою освітою, на одержання якого зможуть претендувати лише ВНЗ, що мають високий імідж, незалежно від форми власності.

7. Для оцінки ризику кадрового бізнесу доцільно використовувати імітаційну модель, побудовану з урахуванням джерел фінансових надходжень, обсягу реалізації і цін на освітні послуги, у яку введені такі поняття, як умовно-постійні витрати (зв'язані безпосередньо з утриманням ВНЗ і здійсненням його діяльності) і умовний прибуток (направляється на розширення і зміцнення матеріально-технічної бази) Оцінка ризику кадрового бізнесу показує, що модель одержання прибутку реформованим ВНЗ є більш ризикованою (імовірність песимістичного прогнозу – 52 %).

8. Ефективність підготовки кадрів може розглядатися в різних аспектах. Для спеціаліста вона виражається окупністю інвестицій у його людський капітал. Таким чином, працівник із середньою освітою окупить вкладені в нього за 17 років 62,3 тис. грн. за 25 років, тоді як спеціаліст з вищою освітою, вартість якого приблизно дорівнює 106 тис. грн. при раціональному використанні свого потенціалу зможе окупити власний людський капітал за 13 років; кандидат наук, використовуючи доступні йому легальні джерела доходів, окупить вкладені в нього інвестиції у розмірі 129,5 тис. грн. приблизно за 11 років. Ефективність підготовки спеціалістів для ВНЗ визначається співвідношенням надходжень коштів і витрат на навчання студентів; для майбутнього роботодавця – мірою впливу на фінансові результати, що здійснює працівник, здатний виконувати роботу певного ступеня складності, напруженості і відповідальності; для галузі, регіону або держави - ступенем впливу рівня освіти на економічний ріст, зокрема на величину сукупного суспільного продукту, національного доходу.

Публікації автора:

У фахових виданнях:

1. Педченко А. Экономика государственного вуза // Экономика и управление. - 1999. - №5. – С. 31-32.

2. Педченко А. Формы конкурентной борьбы при подготовке специалистов // Экономика и управление. – 2000. - №1. – С. 17-19.

3. Педченко А. Методика оценки затрат на подготовку специалиста // Вестник ХГЭУ. – 2000. - №2. – С. 33-34.

4. Педченко А. Эффективность подготовки специалистов в вузе // Економіка: проблеми теорії та практики. Збірник наукових праць. Випуск 52. – Дніпропетровськ: ДНУ, 2000. – С. 87-90.

5. Черемисина С.Г. Педченко А.П. Состояние рынка аграрного образования // Экономика и управление.- 2001.-№2.- С.24-25. (Особистий внесок автора: згруповані і проаналізовані показники, що характеризують стан ринку аграрної освіти України)

6. Педченко А. Рынок образовательных услуг // Экономика и управление.- 2001.-№2.- С.4-6.

7. Педченко А. Риск кадрового бизнеса // Экономика и управление.- 2002.-№1.- С.33-34.

У інших виданнях:

1. Черемисина С.Г. Педченко А.П. Методика исследования интеллектуального потенциала. – Симферополь: Изд-во «Таврия», 2000. – 108 с. (Особистий внесок автора: сформовані методичні підходи до оцінки вкладень у спеціалістів з різним рівнем освіт, визначена їхня окупність, виявлений пріоритетний ряд мотивуючих факторів у діяльності спеціалістів)

2. Педченко А. Коммерческая деятельность вуза // Материалы междунар. науч.-практ. конф. «Аграрная экономика: история, проблемы, перспективы».–Том 1.– Горки: Белорусская государственная сельскохозяйственная академия.– 2000.- С.201-203.

3. Педченко А. Адаптация аграрных вузов в переходной экономике // Проблеми ефективного функціонування АПК в умовах нових форм власності та господарювання: кол. монографія у двох томах. Т. 2 / За ред. П.Т. Саблука, В.Я. Амбросова, Г.Є. Мазнєва. – К.: ІАЄ, 2001. – С. 603-605.